Отримавши свідоцтво на торговельну марку, бізнес зазвичай очікує: тепер бренд під захистом, можна сміливо реагувати на дії конкурентів, які використовують схожі назви. Але саме тут часто починаються несподіванки. Власники марок нерідко програють судові спори або у запереченнях – і не через слабку юридичну позицію, а через один системно недооцінений фактор: слабкі та неохороноздатні елементи власної марки.

В Україні реєстрація торговельної марки не гарантує вічного захисту. Якщо знак не використовується в комерційному обороті протягом п'яти років поспіль, будь-яка особа може звернутися до суду з позовом про дострокове припинення дії свідоцтва – і за відсутності належних доказів реального використання суд такий позов задовольнить.

Уявіть ситуацію, що ви вводите в браузері назву вашої компанії чи ТМ і потрапляєте на сайт знайомств, казино чи сторінку з рекламою конкурентів, або ж плануєте вихід на український ринок і раптом виявляєте, що всі логічні доменні імена з назвою вашого бренду вже зареєстровані невідомою особою, яка не має жодного відношення до вашого бізнесу. Це не вигадані сценарії, а щоденна реальність українського цифрового простору, де процвітає явище, відоме як кіберсквотинг.

Докази – це фундамент будь-якого судового процесу. Без них не врятує ні красномовство, ні бездоганна правова позиція. Але є один нюанс, який систематично дивує навіть досвідчених учасників господарських спорів: те, що ви впевнено вважаєте висновком експерта – суд може оцінювати як звичайний письмовий документ. І це не формальна відмінність. Це конкретні практичні наслідки, кожен із яких може коштувати вам рішення на вашу користь.

Реєстрація торговельних марок, які містять позначення «Україна», «UA» чи імітацію малого Державного герба України, має низку специфічних правових особливостей. Такі елементи належать до категорії позначень, використання яких обмежене законом. Відповідно, включення їх до торговельної марки потребує здійснення додаткових дій та отримання окремого погодження. У цій статті ми розглянемо ключові законодавчі положення, умови та порядок отримання необхідного дозволу.

До 2023 року у вітчизняній юридичній науці точилися жваві дискусії з приводу того, хто ж буде вважатися автором твору (контенту), згенерованого штучним інтелектом. І прийняття нового Закону України «Про авторське право та суміжні права» (в якому це питання вже врегульовано) мало покласти край вказаним дискусіям. Однак на практиці ми часто стикаємося з тим, що не всі до кінця розібралися в зазначеній проблематиці. У зв'язку із цим у даній статті ми будемо намагатися виправити цю прикрість та відповісти на всі найпоширеніші запитання щодо авторського права на контент, створений штучним інтелектом.