Принцип реального використання торговельної марки: Верховний Суд підтвердив і розвинув свою позицію у постанові від 6 травня 2026 року

Постанова кцс вс від 06.05.2026 у справі № 757/39111/24: дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку через невикористання понад п’ять років, стандарти доказування та межі посилання на воєнний стан.

Ще у 2025 році ми детально аналізували становлення принципу реального використання торговельної марки в українській судовій практиці, зокрема у публікаціях для «Юридичної практики» та «Юридичної Газети», присвячених спорам про дострокове припинення дії свідоцтва. Тоді ключовою подією стала постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 березня 2025 року у справі № 910/8781/23, яка усунула розбіжності між позиціями касаційних судів. У 2026 році ця лінія практики отримала логічне продовження: постановою від 6 травня 2026 року у справі № 757/39111/24 (провадження № 61-15800св25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не лише підтвердив сформовані підходи, а й прямо наголосив на необхідності реалізації принципу реального використання торговельної марки, розкривши його зміст та застосувавши до актуальних для воєнного часу обставин.

Обставини справи

У серпні 2024 року компанія danjaq, LLC звернулася до суду з позовом до фізичної особи – власника свідоцтва України від 10 січня 2008 року на комбіновану торговельну марку, зареєстровану для послуг 35 та 45 класів МКТП, а також до УКРНОІВІ. Позивач просив достроково повністю припинити дію свідоцтва на підставі частини четвертої статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», оскільки торговельна марка не використовувалася в Україні щонайменше протягом останніх п’яти років.

Законний інтерес позивача полягав у тому, що у травні 2024 року він подав чотири власні заявки на реєстрацію торговельних марок для послуг 35 та 45 класів МКТП, реєстрації яких могла перешкодити «спляча» марка відповідача. Показово, що вже під час касаційного провадження відбулася заміна позивача правонаступником – компанією London Ultimate Holdings, LLC, до якої за договором від 20 листопада 2025 року перейшли права за відповідними заявками.

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 2 квітня 2025 року позов задовольнив, Київський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2025 року залишив рішення без змін. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу власника свідоцтва, залишив судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Правова основа: національний закон у єдності з правом ЄС

Верховний Суд традиційно розглядає частину четверту статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у системному зв’язку з міжнародними зобов’язаннями України: статтями 197–200 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, статтею 19 Директиви (ЄС) 2015/2436, статтею 58 Регламенту (ЄС) 2017/1001 та Паризькою конвенцією про охорону промислової власності. Суд нагадав, що чинна редакція статті 18 Закону є результатом імплементації європейських стандартів Законом № 815-IX від 21 липня 2020 року, а тому тлумачити її слід з урахуванням граматичного змісту, системних зв’язків та цільового призначення.

Суть правила незмінна: якщо торговельна марка без поважних причин безперервно не використовується в Україні повністю або щодо частини товарів і послуг протягом п’яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва (або з іншої дати після такої публікації), будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Верховний Суд також відтворив висновок Великої Палати від 5 березня 2025 року у справі № 910/8781/23: перебіг п’ятирічного строку невикористання не починається наново у разі зміни власника (уповноваженого користувача) торговельної марки. Придбання «сплячої» марки не дає новому власникові додаткових п’яти років недоторканності.

Принцип реального використання: три складові

Найцінніша частина постанови – прямо сформульований Верховним Судом зміст принципу реального використання торговельної марки. Колегія суддів наголосила, що реалізація цього принципу включає, зокрема:

• очищення Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки від відомостей стосовно свідоцтв, які тривалий час не використовуються;
• реальне використання права на торговельну марку у господарській діяльності – реєстрація не є самоціллю та не може існувати у відриві від ринку;
• неприпустимість використання правової охорони для обмеження діяльності інших суб’єктів – «блокувальна» функція незадіяної марки не захищається.

Таке формулювання перетворює принцип реального використання з доктринальної концепції на робочий інструмент судового правозастосування і, вочевидь, використовуватиметься судами нижчих інстанцій як орієнтир при оцінці доказів у цій категорії спорів.

Стандарт доказування: що не є використанням торговельної марки

Практично значущими є висновки Верховного Суду щодо оцінки типового набору доказів, які власники марок подають у таких спорах. Тягар доведення факту використання або поважності причин невикористання покладається саме на власника свідоцтва (стаття 17, частина четверта статті 18 Закону; статті 12, 81 ЦПК України). У цій справі суд визнав недостатніми такі докази:

• Реєстрація доменного імені. Сама по собі реєстрація та підтримання доменного імені, що містить словесний елемент марки, не доводить використання торговельної марки для відповідних послуг. Необхідні докази того, що вебсайт існує, функціонує і через нього фактично пропонуються та надаються послуги, для яких марку зареєстровано. Докази щодо домену є належними лише у комплексі з доказами фактичного надання послуг.
• Комерційні пропозиції та ділове листування. Листи, що є лише комерційними пропозиціями, без підтвердження їх вручення контрагентам, укладення договорів і реального надання послуг, не доводять використання марки. Крім того, листування, яке велося не власником свідоцтва, а іншими особами без зазначення правових підстав використання марки (наприклад, ліцензії), не зараховується власникові.
• Діяльність пов’язаних юридичних осіб. Суди дослідили види діяльності підприємств, бенефіціаром яких є власник свідоцтва, і встановили, що вона не охоплювала послуги 35 та 45 класів МКТП. За відсутності ліцензійних відносин використання позначення такими компаніями не вважається використанням марки власником.

Воєнний стан і форс-мажор: не автоматична «поважна причина»

Окремої уваги заслуговує оцінка аргументу відповідача про неможливість використання марки через збройну агресію рф та окупацію міста, де він провадив діяльність. Власник посилався на загальновідомий лист тпп України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини.

Верховний Суд, спираючись на власну практику (постанови від 8 жовтня 2025 року у справі № 610/1599/24 та від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22), підтвердив: загальний лист тпп не має преюдиційного характеру і сам по собі не звільняє від наслідків невикористання марки. Воєнний стан є поважною причиною лише тоді, коли доведено конкретний причинно-наслідковий зв’язок: що саме внаслідок пов’язаних із ним обставин власник не міг використовувати марку щодо конкретних товарів чи послуг. Сертифікат чи лист тпп оцінюється судом лише у сукупності з іншими доказами.

Цей висновок повністю узгоджується із загальною тенденцією практики 2024–2026 років щодо форс-мажору: суди послідовно відмовляються від формального підходу та вимагають індивідуалізованого доведення впливу обставин непереборної сили на конкретне зобов’язання чи діяльність.

Право на позов та межі предмета доказування

Верховний Суд відхилив доводи скаржника про відсутність у позивача права на позов. Законом прямо передбачено, що з вимогою про дострокове припинення дії свідоцтва може звернутися будь-яка особа; водночас у позивача існував і конкретний законний інтерес – подані ним заявки на реєстрацію власних торговельних марок, перспективи яких залежали від долі спірного свідоцтва.

Важливе процесуальне уточнення: питання тотожності чи схожості спірної марки з позначеннями за заявками позивача не входить до предмета доказування у справі про дострокове припинення дії свідоцтва. Предметом позову є виключно факт невикористання марки та наявність чи відсутність поважних причин такого невикористання.

Практичні висновки

Для власників торговельних марок

• Регулярно проводьте аудит портфеля марок: свідоцтво, марка за яким не використовується понад п’ять років, є вразливим до позову будь-якої особи.
• Формуйте та зберігайте докази реального використання: договори, акти, первинні документи, рекламні матеріали, докази функціонування вебсайту та фактичного продажу товарів чи надання послуг саме тих класів МКТП, для яких марку зареєстровано.
• Якщо марку використовують пов’язані компанії – оформлюйте ліцензійні договори: без них таке використання не зараховується власникові.
• Не розраховуйте на загальний лист тпп про форс-мажор: збирайте індивідуалізовані докази неможливості використання марки саме у вашій ситуації (місцезнаходження на окупованій території, знищення виробництва тощо) та фіксуйте підготовчі дії до відновлення використання.

Для заявників і бізнесу, якому заважає «спляча» марка

• Дострокове припинення дії свідоцтва через невикористання – ефективний та підтверджений сталою практикою інструмент розчищення шляху для власної реєстрації.
• Зміна власника спірної марки, у тому числі під час розгляду справи, не «обнуляє» п’ятирічний строк невикористання.
• Перед поданням позову доцільно зафіксувати стан невикористання: моніторинг ринку, вебархіви, відповіді на адвокатські запити – саме такий підхід позивача був позитивно оцінений судами у цій справі.

Постанова від 6 травня 2026 року засвідчує: практика Верховного Суду у спорах про дострокове припинення дії свідоцтв є сталою, передбачуваною та орієнтованою на європейські стандарти. Торговельна марка – це інструмент ринку, а не запис у реєстрі, і суди дедалі послідовніше вимагають від власників підтвердження саме реального, а не формального використання.

Юристи ADVANCE PARTNERS супроводжують спори про дострокове припинення дії свідоцтв на торговельні марки на боці як позивачів, так і власників марок, а також проводять аудит портфелів торговельних марок на предмет ризиків невикористання.