Рецензія на висновок експерта: доказ чи ні? Несподіваний розворот практики Верховного Суду

В IP-спорах висновок судового експерта часто вирішує долю справи: схожість торговельних марок чи використання об’єкта промислової власності майже завжди встановлюється через спеціальні знання. Тож не дивно, що сторони шукають способи такий висновок оспорити, і один із найпопулярніших інструментів останніх років – рецензія на висновок експерта. Але чи є вона доказом? Ще рік тому Верховний Суд відповідав «так». У січні 2026-го пролунало «ні».

Чому це питання взагалі виникло

У справах, де предмет доказування потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, висновок судового експерта нерідко стає ключовим доказом. Особливо це характерно для спорів у сфері інтелектуальної власності.

Водночас жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а судочинство побудоване на змагальності. Тому сторона, проти якої «працює» експертиза, намагається її спростувати. Хтось замовляє альтернативне дослідження в іншого експерта, хтось клопоче про призначення судової експертизи. А хтось обирає третій шлях – подає рецензію на висновок експерта: документ, у якому інший фахівець критикує методи, повноту та логіку проведеного дослідження.

Проблема в тому, що процесуальне законодавство не регламентує ані спеціального статусу рецензії, ані порядку її оцінки судом. Звідси три практичні запитання: як суд має оцінювати рецензію, якщо вона не є висновком експерта, але містить аргументи про необґрунтованість дослідження? Чи має вона самостійне доказове значення? І чи зобов’язаний суд узагалі відповідати на її доводи?

Позиція 2021–2025: рецензія – доказ, і суд зобов’язаний її оцінити

Протягом кількох років Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду давав на ці запитання досить послідовні відповіді. У постановах від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18 та від 8 квітня 2025 року у справі № 910/14228/21 вс виходив із того, що нездійснення судом апеляційної інстанції оцінки поданої стороною рецензії порушує принцип змагальності сторін і статтю 86 гпк України в контексті всебічності, повноти та об’єктивності дослідження доказів.

Більше того: «невзяття до уваги» рецензії лише з тих мотивів, що її отримано на замовлення учасника процесу, з висновком про упередженість рецензента із цих підстав вс також визнав порушенням змагальності. Тобто сам факт, що рецензію замовила сторона, не дозволяв судам її ігнорувати.

У постанові від 29 травня 2025 року у справі № 910/2059/20 Верховний Суд додав важливе уточнення, спираючись на Порядок проведення рецензування висновків судових експертів (наказ Мін’юсту від 03.02.2020 № 335/5): рецензія по своїй суті не є повторною чи додатковою експертизою і в ній не оцінюються докази – рецензент оцінює методи, повноту дослідження та логіку висновку. Відповідно, до рецензії не можуть застосовуватися вимоги, встановлені для висновку експерта.

✅ Стала позиція 2021–2025 (Кгс вс) – коротко
1. Рецензія на висновок експерта є доказом, і суд зобов’язаний надати їй оцінку.
2. Оцінка здійснюється з урахуванням Порядку рецензування, затвердженого наказом Мін’юсту від 03.02.2020 № 335/5.
3. Рецензія не є повторною чи додатковою експертизою – до неї не застосовуються вимоги до висновку експерта.

Січень 2026: розворот на 180 градусів

На початку 2026 року Верховний Суд висловив діаметрально протилежний підхід. У постанові від 16 січня 2026 року у справі № 753/22492/19 (Касаційний цивільний суд) вс погодився з апеляційним судом у тому, що рецензія на висновок експерта не є доказом у розумінні ЦПК України і не може спростовувати висновок судової експертизи, оскільки інститут рецензування має виключно внутрішньопрофесійний характер і не призначений для впливу на оцінку доказів у судовому процесі.

Якщо раніше рецензія розглядалася як доказ, який суд зобов’язаний оцінити, то тепер її фактично виключено з кола доказів, принаймні в цивільному процесі.

✅ 2021–2025 • кгс вс
«Рецензія – доказ»
Справи № 922/2216/18, № 910/14228/21, № 910/2059/20.
Ігнорування рецензії = порушення змагальності та ст. 86 гпк.
Замовлення рецензії стороною – не підстава її відкидати.

⚠️ 2026 • кцс вс
«Рецензія – не доказ»
Справа № 753/22492/19 (постанова від 16.01.2026).
Рецензування – внутрішньопрофесійний інститут.
Рецензія не призначена впливати на оцінку доказів і не спростовує експертизу.

Що маємо в підсумку: правова невизначеність

Мусимо констатувати: на сьогодні питання процесуального статусу рецензії залишається дискусійним. Наявність різних підходів у практиці Касаційного господарського та Касаційного цивільного судів у складі Верховного Суду свідчить про відсутність остаточно сформованої та уніфікованої правової позиції.

Варто зважати й на юрисдикційний нюанс: позиція «рецензія – доказ» сформована переважно в господарському процесі (Гпк), тоді як позиція «рецензія – не доказ» – у цивільному (ЦПК). Це не робить розбіжність менш чутливою: IP-спори розглядаються в обох юрисдикціях, і однакова рецензія сьогодні може мати різну процесуальну долю залежно від того, до якого суду потрапила справа. Крапку в цій дискусії могла б поставити Велика Палата Верховного Суду.

Практичні поради сторонам, поки позиція не уніфікована

• Не покладайтеся на рецензію як на єдиний інструмент спростування експертизи – особливо в цивільному процесі. Після постанови від 16.01.2026 ризик, що суд відмовиться її оцінювати, суттєво зріс.
• Розглядайте рецензію як тактичну основу для процесуальних кроків: викладені в ній вади дослідження можуть обґрунтувати клопотання про виклик експерта для допиту, про призначення повторної чи додаткової експертизи.
• У господарському процесі рецензія досі має підкріплену практикою вагу – і якщо суд залишив її без оцінки, це аргумент для апеляції чи касації з посиланням на справи № 922/2216/18 та № 910/14228/21.
• Якщо ви покладаєтеся на висновок експерта – не ігноруйте подану опонентом рецензію: підготуйте змістовні заперечення щодо кожного її доводу, навіть якщо наполягаєте, що вона не є доказом.
• Стежте за практикою: питання дозріло для уніфікації, і нова позиція вс може змінити розклад у будь-який момент.

Цей матеріал має загальний інформаційний характер, відображає стан законодавства та практики на дату публікації і не є юридичною консультацією. Для оцінки конкретної ситуації рекомендуємо звернутися до фахівця.